Традиція – це звичайно 2 рази на тиждень по 2-3 академічних години з упором на читання і письмо. Приблизно так до цього часу вчать у школі, і кожного з нас так мові вже вчили. Переваги традиційного методу в тому, що тут навчають писати, а також готують у ті вузи, де є іспит з іноземної мови.

Недолік – в тому, що розмові надається менше значення, і людині не вистачає розмовної практики. Нерідко трапляється так, що в результаті такого навчання людина чудово розмовляє мовою, якою самі носії – не спілкуються і насилу її розуміють …

Інтенсивом часто називають те, що йде від 3 разів на тиждень. Найчастіше це той же традиційний метод, тільки добряче спресований. Інтенсив ж у справжніх його зразках – щось зовсім інше.

Цим методом вас найпростіше навчать думати, відчувати на мові і, відповідно, говорити. Інтенсив спрямований на створення якомога більшого числа розмовних, абсолютно реальних ситуацій і проходить в групі. “Ну, – скривився хтось, – швидко вивчив – швидко забув!” Так, без практики мова забувається – але незалежно від того, яким методом вона була вивчена.

Група – одна з найважливіших складових інтенсиву. Це не просто люди, які сидять разом у класі і його слухають вчителя. Це гурток соратників, якщо хочете – приятелів. Ось чому інтенсив підходить не кожному – деякі люди по складу характеру просто не можуть працювати в групах.

У традиційному методі таких обмежень немає. На інтенсивному курсі зазвичай практично не вчать писати, не готують до іспитів. Так, ви не будете знати історію мови, але будете вільно спілкуватися зі своїми друзями та колегами й читати книжки, які вам подобаються – отже, досягнете мети або хоча б наблизитися до неї. А вже вдосконалювати мову можна все життя.